Вони

Чому цей світ такий бридкий ?

Кругом свавілля, лицемірство, пʼянки

Чому я знов на самоті?

Воюю наодинці із думками..

Так! Я дитиною сприймав цей світ інакше,

І от рожеві окуляри спали.

І я побачив світ, де тіні між людьми,

Де кожен крок — мов лезо серед сталі,

А усмішки ховають дзвін пітьми.

Люди забули присмак горя та печалі..

Вони не знають, що є правда, що брехня,

Але читають нам моралі.

Жорстокість, ось що залишають по собі,

Громили, нищителі, вандали ..

Вони придумали що звірі - це тварини,

Хоча, самі ведуть себе як тварі!

Вони назвали диким те, що щире,

А власну лють сховали у слова,

Самі ж поводяться страшніше, ніж ті звірі,

Змінивши серце на холодні жорна зла.

Вони актори, чорно-білого кіно

У їхніх сценах світ давно фальшивий,

Де кожен жест — заучене лайно,

Але за кадром страх такий правдивий,

А кожен сміх — холодний і брехливий.

Він роз’їдає душі поколінь,

І за завісою облуди мовчазливо,

Ростуть жорстокі варвари руїн..